Рембо, Робокоп, Термінатор та полароїд… що у них усіх спільного? Це безумовні герої 1980-х—1990-х років. Як і культові персонажі, моментальний знімок у рамці був невід’ємним символом цих років: символом крутості, технічного прогресу, такою маленькою побутовою магією. Нещодавно компанія Polaroid вперше більш як за десять років випустила нову камеру для моментальної фотографії (камеру-клона Fuji Instax). Це своєрідне «назад-у-майбутнє», чи Зоряні Війни з їхніми переплутаними епізодами, та як нова камера — це продовження іконічної моделі 1970-х — Polaroid One Step. Отже знайомтеся — Polaroid One Step 2!
Дизайн та функціональні елементи
Витягаємо з коробки… Вау! Перше враження — вона крута! Звичайно, не всім буде до вподоби рубаний дизайн кінця 70-х, але, на щастя, я не з таких. На перший погляд камера виглядає ідентично старенькій OneStep, крім, звісно, спалаху. Але коли береш камеру в руки то бачиш, що відмінностей таки трохи є.
Отже, те, що найперше кидається в очі і трішки конфузить, — це видошукач.На відміну від оригінальної моделі, тут його тут практично немає, тобто його звичного продовження — виступаючого окуляру. Перевага це чи недолік, ми дізнаємося вже в польових умовах.
Друга помітна зміна — спалах. Тут все зрозуміло: в стареньких камерах типу SX70 найбільше бракувало спалаху. В OneStep 2 він є, отже все супер. Спереду помічаємо маленьку кнопочку автотаймеру, що круто і ніколи не буде зайвим. Позаду кнопка увімкнення камери, кнопка вимкнення спалаху та слот для usb-підзарядки. Так, забув сказати, що найбільшою відміною камери є те, що вона працює з новими касетами I-type. Вони дешевші, бо не мають батарейки. Саме тому в камері є кнопка увімкнення та слот для зарядного кабелю. Якщо раптом у вас дома є великий запас касет 600 типу, то не хвилюйтесь — камера з ними також чудово працює (не працює лише з касетами типу SX70).
Керування
Після підзарядки камери (з заводу камера надходить заряджена лише наполовину), я вставив касету та вирушив у місто. Коли пакував фотоапарат в рюкзак, то відсутність довгого видошукача мені сподобалась — форма стала більш гладкою і виступів менше. У цей день я мав зустріч зі своїми подругами, яких давно не бачив, і перший дорогоцінний кадр присвятив саме їм :) Коли вони робили селфі на фоні стіни, я підійшов і зі словами «чекайте, я зараз сфоткаю вас на крутяцьку камеру» зробив кадр. Ех, червона кнопка це круто! Викликає таке дитяче захоплення: натискаєш на одну велику яскраву кнопку, і в тебе в руках фотографія! Дівчата теж були в захваті: і від камери, і від процесу проявки фото.
При фотографуванні спалах спрацьовує завжди: і в темряві, і на сонячному пляжі. Якщо ви бажаєте зробити фотографію без спалаху, тоді треба затиснути позаду одну маленьку кнопочку. Фотографія вийшла трішки пересвітлена, але, на мою думку, цим страждає практично кожна камера моментальної фотографії. Як на мене, краще при яскравому сонці не вимикати спалах, так як він зможе підсвітити глибокі тіні. Краще просто ставте поправку експозиції на мінус. Фокусувати не треба, там встановлений гіперфокал — все від 60 см і до безкінечності буде більш-менш в фокусі. Для кращого розуміння відстані орієнтуйтесь на те, що 60 см — це приблизно відстань витягнутої руки. Під час зйомки я також зрозумів, що відсутність довгого окуляру видошукача є все ж таки мінусом, а особливо мінусом для людей, котрі ціляться лівим оком.
Мені було надзвичайно незручно втускуватись лівим оком, щоб хоч якось побачити композицію. Також навіть правшам це не дуже комфортно, бо ви мимоволі підніматимете камеру під кутом, щоб краще бачити, й тим самим зміщуватимете композицію вверх. Це, звісно, не смертельно, але й не зовсім добре.
Фотографії
Кадр з небом. Для такої простенької камери це була складна задача, але, на мою думку, все класно. Цілком достойний контраст, неймовірний колір. Можливо, при поправці на мінус було б насиченіше, але я і так повністю задоволений кадром.
Палац Культури ім. Гната Хоткевича. Тут я пробував зробити такий «Каліфорнія стайл фото». Старенький знак, цегляна будівля, сонячне небо. Цей кадрик вже був зроблений з поправкою на мінус, і мені він дуже подобається. Такий-собі Бруклін 1970-х.
В цей день я також мав з собою оригінальну камеру Оne Step (Polaroid 1000).
В одному зі львівських дворів я зробив два ідентичні кадри. Обидві камери відзняли добре. Що мене здивувало, то це те, що кадрик з нової One Step 2 виглядав більш ретро, ніж з оригінального фотоапарату 1970-х.
Ліворуч кадр, зроблений на оригінальну One Step, праворуч — на One Step 2
Коли вечоріло, ми з дружиною пішли споглядати захід сонця на Кайзервальді (великий парк у Львові). Дорогою я спробував відтворити один старенький кадрик, котрий я зробив кілька років тому, на цьому ж місці, на Fuji Instax 300.
Ліворуч кадр, зроблений на Fuji Instax 300, праворуч — на One Step 2
Розумію, що це не зовсім справедливе порівняння кадрів, бо вони зроблені в різний час, але умови зйомки були дуже-дуже схожі. На жаль, знімок на полароїд мені не дуже сподобався. Експонометр в таких складних умовах помилився, і кадр вийшов гірший ніж на інстакс. В цей момент мені дуже сподобався лічильник кадрів, він прикольно висвітлював кількість кадрів, що мені ще залишились.
Лічильник
В парку було дуже гарне світло, і мені захотілось сфотографувати нас обох. Я поставив камеру поміж гіллям, натиснув кнопку автоспуску, а тоді й саму червону кнопку спуску.
Фотографія вийшла добре, все в фокусі, але я трішки погано закомпонував кадр, тож він такий кривуватий. Але я задоволений, особливо тим, що тепер на полароїд можна спокійно сфотографувати себе й свого друга в безлюдному парку, без будь-чиєї допомоги. Це мене щиро потішило.
Коли я спробував зробити наступний кадрик, то сталося щось дивне. Він попросту не виїхав. Почекавши кілька хвилин, я спробував зробити наступник кадр, і він почав виїжджати, але застряг. Мене це добряче налякало. Після кількох спроб знову зробити знімок, я таки вирішив відкрити дверку, з якої виїжджають фотографії. Щойно я почав відкривати її, як камера виплюнула фотографію. Побачивши, що наступний кадр вже теж трішки був випханий, я його обережненько запхав назад, і знову спробував зробити фотографію. Це був глюк, зумовлений заводським браком, що на жаль, дуже рідко, але зустрічається. Я цей момент близько до серця не беру, як то кажуть, sh*t happens! :) На щастя, в наступному кадрі все добре спрацювало, світло добре, фокус чіткий. Цього разу я також поставив поправку ескпозиції на мінус. Невеличкі бліки на знімок попали, коли я відкривав цю дверку, але навіть вони мене не нервують.
Також, з моєї чисто суб’єктивної точки зору, до мінусів камери можна віднести те, що кнопка вимикання спалаху розташована не в надто зручному місці. Щоб одночасно затиснути обидві кнопки, пальці треба трішки викручувати.
Також при зйомці пальці часто залазять на частину спалаху, що звісно не є великою проблемою, але трішки може вплинути сам знімок.
Загалом враження від камери хороші. Вона приємна в руках, відсутність різних рухомих частин, як на старих камерах 600ої серії (таких як знаменитий 636), мені подобається. Якість фотографій теж цілком хороша, хоча мабуть зображення не настільки різке зображення, як на широкоформатних фуджі. Для людей, котрі задоволені своїми фотоапаратами Polaroid 600ої серії, ця камера буде серйозним кроком уперед. В ній є потужний спалах, підтримка нових I-type касет, автотаймер і загалом якість зображення трішки краща.
Тому, якщо ви любите свій старенький полароїд 90-тих, але все ж таки хотіли б чогось нового та з характером знаменитих камер, то One Step 2 буде правильним вибором. Також, якщо ви шукаєте свою першу «party camera» (фотоапарат для вечірок) і вам хочеться, щоб це був справді полароїд з його іконічним квадратним кадриком, то, безумовно, це також хороший вибір. З цим фотоапаратом увага вам забезпечена. У вас точно вийдуть хороші кадри без важких зусиль. Але якщо ви фотограф з досвідом, і вам хочеться розвиватись і отримувати якісні моментальні фотографії, то ця камера не для вас. Краще збирайте гроші для дзеркальних sx70 чи slr 680. Ну і якщо ви, як і я, лівша, то ця камера теж не для вас :)